У фільмах, які були описані, демонструються незвичайні та експериментальні підходи до кіно. Наприклад, у фільмі “Внутрішня імперія” режисер Девід Лінч використовує цифрову камеру для створення психоделічної текстури кадру, яка перетворює зйомки на кошмар. У “Тецуо: Залізна людина” показано, як тіло головного героя обростає металом, а “Сінгапурський слінг” веде глядача в гротескний світ фетишів та насильства.
У фільмі “Селіна і Жюлі зовсім забрехалися” дві парижанки стають героями власного фільму, де все повторюється, як увісні, а “П’єро-боєць” розповідає історію про подорож без кінця, сповнену злочинів та поезії. “Шрамм” демонструє жахливий день у житті серійного вбивці, а “Дивний колір сліз твого тіла” перетворює будинок на живу істоту у пастці фантазій та спогадів.
Кожен з цих фільмів викликає суміш відчуттів, провокує думки та перетворює глядача на співучасника відвертого експерименту з кіно.
